CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Sam. 13
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das zweite Buch Samuel

Kapitel 13

1 Und310 es begab sich danach, daß Absalom53, der Sohn1121 Davids1732, hatte eine schöne3303 Schwester269, die hieß8034 Thamar8559; und Amnon550, der Sohn1121 Davids1732, gewann sie lieb157.

2 Und Amnon550 stellete sich5869 krank2470 um Thamars8559, seiner Schwester269, willen. Denn sie war eine Jungfrau1330, und deuchte Amnon550 schwer sein6381, daß er ihr etwas3972 sollte tun6213.

3 Amnon550 aber hatte einen Freund7453, der hieß8034 Jonadab3122, ein Sohn1121 Simeas8093, Davids1732 Bruders251; und derselbe Jonadab3122 war ein sehr3966 weiser2450 Mann376.

4 Der sprach559 zu ihm: Warum wirst du so mager1800, du Königssohn4428, von Tage zu Tage? Magst du mir‘s nicht ansagen5046? Da sprach559 Amnon550 zu ihm: Ich habe Thamar8559, meines Bruders251 Absalom53 Schwester269, lieb157 gewonnen.

5 Jonadab3082 sprach559 zu ihm: Lege dich7901 auf dein Bett4904 und mache6213 dich krank2470. Wenn dann dein Vater1 kommt935, dich zu besehen, so sprich zu ihm: Lieber, laß7200 meine Schwester269 Thamar8559 kommen935, daß sie559 mich ätze und mache vor5869 mir ein Essen3899, daß ich7200 zusehe und von ihrer Hand3027 esse1262.

6 Also legte sich7901 Amnon550 und machte sich7200 krank2470. Da nun der König4428 kam935, ihn zu besehen, sprach559 Amnon550 zum Könige4428: Lieber, laß meine Schwester269 Thamar8559 kommen935, daß sie vor5869 mir ein Gemüse oder zwei8147 mache3823, und ich von ihrer Hand3027 esse1262.

7 Da sandte David1732 nach Thamar8559 ins Haus1004 und ließ7971 ihr sagen559: Gehe3212 hin in das Haus1004 deines Bruders251 Amnon550 und mache6213 ihm eine Speise1279.

8 Thamar8559 ging hin3212 ins Haus1004 ihres Bruders251 Amnon550; er aber lag7901 zu Bette. Und sie nahm3947 einen Teig1217 und knetete3888 und sott es3823 vor seinen Augen5869 und kochte1310 ihm ein Gemüse.

9 Und376 sie nahm3947 das Gericht und schüttete3332 es vor ihm aus3318; aber er376 weigerte sich3985 zu essen398. Und Amnon550 sprach559: Laßt jedermann von3318 mir6440 hinausgehen! Und es ging jedermann von ihm hinaus.

10 Da sprach559 Amnon550 zu Thamar8559: Bringe935 das Essen1279 in die Kammer2315, daß ich von deiner Hand3027 esse1262. Da nahm3947 Thamar8559 das Gemüse, das sie gemacht hatte6213, und brachte935 es zu Amnon550, ihrem Bruder251, in die Kammer2315.

11 Und da sie2388 es zu ihm brachte935, daß er äße398, ergriff er sie und sprach559 zu ihr7901: Komm her5066, meine Schwester269, schlaf bei mir!

12 Sie aber sprach559 zu6213 ihm: Nicht, mein Bruder251, schwäche6031 mich nicht, denn so3651 tut man6213 nicht in Israel3478; tu nicht eine solche Torheit5039!

13 Wo will ich mit meiner Schande2781 hin3212? Und du wirst sein wie die Toren5036 in Israel3478. Rede aber mit dem259 Könige4428, der wird1696 mich dir nicht versagen4513.

14 Aber er wollte14 ihr8085 nicht gehorchen und überwältigte sie2388 und schwächte6031 sie und schlief7901 bei ihr6963.

15 Und Amnon550 ward ihr überaus gram, daß der Haß8135 größer1419 war8130, denn vorhin die Liebe160 war8130. Und Amnon550 sprach559 zu ihr: Mache dich3212 auf6965 und hebe dich!

16 Sie aber sprach559 zu ihm: Das Übel ist größer1419 denn das andere312, das du an mir14 getan6213 hast, daß du mich7971 ausstößest. Aber er gehorchte8085 ihrer Stimme nicht7451,

17 sondern rief7121 seinem Knaben5288, der sein Diener8334 war5274, und7971 sprach559: Treib diese von mir hinaus2351 und schleuß die Tür1817 hinter310 ihr zu.

18 Und sie3847 hatte5274 einen bunten6446 Rock3801 an; denn solche Röcke trugen des Königs4428 Töchter1323, weil sie Jungfrauen1330 waren3318. Und da310 sie sein4598 Diener8334 hinausgetrieben2351 und die Tür1817 hinter ihr zugeschlossen hatte,

19 warf Thamar8559 Asche665 auf3947 ihr Haupt7218 und1980 zerriß7167 den bunten6446 Rock3801, den sie anhatte, und legte7760 ihre Hand3027 auf das Haupt7218 und ging3212 daher und schrie2199.

20 Und53 ihr Bruder251 Absalom53 sprach559 zu ihr: Ist8074 dein Bruder251 Amnon550 bei dir gewesen? Nun, meine Schwester269, schweig stille, es ist dein Bruder251, und nimm7896 die Sache1697 nicht2790 so zu Herzen3820. Also blieb3427 Thamar8559 ledig in Absaloms, ihres Bruders251, Hause1004.

21 Und da der König4428 David1732 solches8085 alles1697 hörete, ward2734 er sehr3966 zornig. Aber Absalom redete nicht mit Amnon, weder Böses noch Gutes.

22 Aber Absalom53 ward6031 Amnon550 gram8130, darum1697 daß er seine Schwester269 Thamar8559 geschwächt hatte1696.

23 Über zwei Jahre8141 aber hatte Absalom53 Schafscherer1494 zu Baal-Hazor1178, die unter Ephraim669 liegt; und Absalom53 lud7121 alle3117 Kinder1121 des Königs4428.

24 Und53 kam zum Könige4428 und sprach559: Siehe, dein Knecht5650 hat Schafscherer1494; der König4428 wolle samt seinen Knechten5650 mit seinem Knechte5650 gehen935.

25 Der König4428 aber sprach559 zu Absalom53: Nicht, mein Sohn1121, laß uns nicht alle gehen3212, daß wir dich nicht beschweren3513. Und da er ihn6555 nötigte, wollte14 er doch nicht gehen3212, sondern segnete1288 ihn.

26 Absalom53 sprach559: Soll denn nicht mein Bruder251 Amnon550 mit uns gehen3212? Der König4428 sprach559 zu ihm: Warum soll er mit dir gehen3212?

27 Da nötigte ihn6555 Absalom53, daß er mit ihm ließ7971 Amnon550 und alle Kinder1121 des Königs4428.

28 Absalom53 aber gebot6680 seinen Knaben5288 und2428 sprach559: Sehet drauf, wenn Amnon550 guter2896 Dinge wird3820 von dem Wein3196, und ich zu euch3372 spreche559: Schlaget5221 Amnon550 und tötet4191 ihn, daß ihr7200 euch nicht fürchtet, denn ich hab‘s euch geheißen; seid getrost2388 und frisch dran!

29 Also taten die Knaben5288 Absaloms dem Amnon550, wie ihnen Absalom53 geboten6680 hatte6213. Da stunden alle Kinder1121 des Königs4428 auf6965, und53 ein376 jeglicher saß7392 auf sein Maul und flohen5127.

30 Und da sie559 noch auf dem Wege1870 waren935, kam das Gerücht8052 vor David1732, daß Absalom53 hätte alle Kinder1121 des Königs4428 erschlagen5221, daß nicht einer259 von ihnen übrig3498 wäre.

31 Da stund der König4428 auf6965 und5324 zerriß7167 seine Kleider899 und legte sich7901 auf die Erde776; und alle seine Knechte5650, die um ihn her stunden, zerrissen7167 ihre Kleider899.

32 Da antwortete6030 Jonadab3122, der Sohn1121 Simeas8093, des Bruders251 Davids1732, und559 sprach559: Mein Herr113 denke nicht, daß6310 alle Knaben5288, die Kinder1121 des Königs4428, tot sind4191, sondern Amnon550 ist allein tot. Denn Absalom53 hat7760 es bei sich behalten von dem Tage3117 an, da er seine Schwester269 Thamar8559 schwächte6031.

33 So nehme nun mein Herr113, der König4428, solches1697 nicht zu4191 Herzen3820, daß559 alle Kinder1121 des Königs4428 tot seien4191, sondern Amnon550 ist7760 allein tot.

34 Absalom53 aber floh1272. Und310 der Knabe5288 auf5375 der Warte6822 hub seine Augen5869 auf und sah7200, und siehe, ein groß7227 Volk5971 kam1980 auf dem Wege1870 nacheinander an der Seite6654 des Berges2022.

35 Da sprach Jonadab3122 zum Könige4428: Siehe, die Kinder1121 des Königs4428 kommen; wie dein Knecht5650 gesagt559 hat1697, so ist‘s935 ergangen.

36 Und da er hatte1696 ausgeredet, siehe, da kamen935 die Kinder1121 des Königs4428 und huben ihre Stimme6963 auf3615 und weineten. Der König4428 und alle seine Knechte5650 weineten auch fast sehr3966.

37 Absalom53 aber floh1272 und zog3212 zu Thalmai8526, dem Sohn1121 Ammihuds5991, dem Könige4428 zu Gesur. Er aber trug56 Leid über seinen Sohn1121 alle Tage3117.

38 Da aber Absalom53 floh1272 und gen Gesur zog3212, war er daselbst drei7969 Jahre8141.

39 Und der König4428 David1732 hörete auf3615, auszuziehen wider Absalom53; denn er hatte sich getröstet5162 über Amnon550, daß er tot war3318.

2-а Самуїлова

Розділ 13

1 І сталося по тому, — мав Авесало́м, син Давидів, уродли́ву сестру́, а ім'я́ їй Тама́ра. І покохав її Амно́н, син Давидів.

2 І вболівав Амнон так, що він аж захво́рів через свою́ сестру́ Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зроби́ти.

3 А Амно́н мав това́риша, а ім'я́ йому́ Йонада́в, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонада́в був чоловік дуже хитрий.

4 І він сказав йому: „Чого ти, царе́вичу, такий марни́й щора́нку? Чи ж не розповіси́ мені?“ І сказав йому Амнон: „Я кохаю Тамару, сестру́ брата свого Авесало́ма“.

5 І сказав йому Йонадав: „Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли при́йде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай при́йде сестра моя Тама́ра, і нехай підкріпи́ть мене хлібом, і нехай зробить на моїх оча́х ту ї́жу, щоб я бачив та їв із руки́ її“.

6 І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: „Нехай при́йде сестра моя Тамара, і нехай спече́ на моїх оча́х два млинці́, і я попої́м з її руки“.

7 І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: „Іди до дому твого брата Амнона, і пригото́в йому ї́жу“.

8 І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла́ вона тіста, і замісила, і пригото́вила на оча́х його, та й спекла млинці.

9 І взяла́ вона сковорі́дку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: „Випровадь від мене всіх людей“. І повихо́дили від нього всі люди.

10 І сказав Амнон: „Принеси їжу до кімна́ти, і я з'їм із твоєї руки“. І взяла́ Тамара млинці́, що пригото́вила, та й прине́сла своєму братові Амнонові до кімна́ти.

11 І вона прине́сла до нього, щоб їв, а він схопи́в її, та й сказав до неї: „Ходи, ляж зо мною, моя се́стро!“

12 А вона йому відказала: „Ні, брате мій, не безче́сть мене, бо не ро́биться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидо́ти

13 I куди я понесу́ свою га́ньбу? А ти станеш, як один із мерзо́тників в Ізраїлі. Ти переговори́ з царем, — і він не відмовить віддати мене тобі“.

14 Та він не хотів слу́хати її голосу. І був він сильніший від неї, — і збезче́стив її, і лежав із нею...

15 І по цьому дуже знена́видів її Амнон великою не́навистю, бо ця не́нависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: „Уставай, — іди собі!“

16 А вона відказав йому: „Через це велике зло, по то́му, що зробив ти зо мною, хочеш ще ви́гнати мене?“ Та він не хотів її слу́хати.

17 І покликав він юнака́ свого, слугу свого, та й сказав: „Ви́женіть оцю від мене геть, і замкни́ за нею двері“.

18 А на ній була квітча́ста ту́ніка, бо так за́вжди вбира́лися царські́ до́чки, панни́. І його слуга ви́провадив її назо́вні, і замкнув за нею двері.

19 А Тама́ра поси́пала по́пелом свою го́лову, а квітча́сту ту́ніку, що була на ній, розде́рла, і поклала руку свою на го́лову свою, і все ходила та голоси́ла...

20 І сказав до неї брат її Авесало́м: „Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, се́стро моя, мовчи, — брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого́“... І осіла Тамара, зні́вечена, у домі брата свого Авесало́ма.

21 А цар Давид почув про це все, — і сильно розгні́вався!

22 І не говорив Авесало́м з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесало́м зненавидів Амнона за те, що той збезче́стив сестру́ його Тама́ру.

23 І сталося по двох ро́ках, і мав Авесалом стри́ження ове́ць у Баал-Хацорі, що при Єфремі, — і Авесало́м закли́кав усіх царськи́х синів.

24 І прийшов Авесало́м до царя́ та й сказав: „Ось у раба твого стри́ження, — нехай пі́де цар та раби́ його з твоїм рабом“.

25 І сказав цар до Авесало́ма: „Ні, сину мій, не пі́демо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу́“. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагослови́в його.

26 І сказав Авесало́м: „А як ні, нехай пі́де з нами брат мій Амно́н!“ І сказав йому цар: „Чого вій пі́де з тобою?“

27 Та Авесало́м сильно просив його, і він послав з ним Амно́на та всіх царськи́х синів.

28 А Авесало́м загада́в юнака́м своїм, говорячи: „Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! — і ви вб'єте його. Не бійтеся, — чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважнії!“

29 І зробили Авесаломові юнаки́ Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські́ сини повставали, і сіли ве́рхи кожен на мула свого, та й повтіка́ли.

30 І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла́ до Давида така: „Авесалом повбивав усіх царськи́х синів, і не позосталося з них ні одно́го“.

31 І цар устав, і розде́р ша́ти свої, та й упав на землю, і всі слу́ги його стояли при ньому з розде́ртими ша́тами.

32 І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: „Нехай не каже мій пан: Усіх юнакі́в, царськи́х синів, повбивали, бо помер тільки сам Амно́н. Бо на нака́з Авесалома це було ви́рішене від дня, як той збезче́стив сестру́ його Тамару.

33 А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські́ сини повмирали, — бо помер тільки сам Амнон“.

34 І Авесалом утік. А юна́к вартівни́к звів свої очі й побачив, аж ось числе́нний народ іде дорогою, що була́ за ним, від боку гори.

35 І сказав Йонадав до царя: „Ось прийшли царські́ сини, — як слово раба твого, так сталося“.

36 І сталося, як скінчи́в він говорити, аж ось поприхо́дили царські сини, і підне́сли свій голос та й плакали. А також цар та всі слу́ги його плакали ве́льми ре́вним плаче́м...

37 А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жало́бі за сином своїм усі ті дні.

38 А Авесалом утік, і пішов до Ґешу́ру, і пробув там три ро́ки.

39 І перестав цар Давид гні́ватися на Авесало́ма, бо він був зча́сом поті́шений за Амнона, що помер.

Das zweite Buch Samuel

Kapitel 13

2-а Самуїлова

Розділ 13

1 Und310 es begab sich danach, daß Absalom53, der Sohn1121 Davids1732, hatte eine schöne3303 Schwester269, die hieß8034 Thamar8559; und Amnon550, der Sohn1121 Davids1732, gewann sie lieb157.

1 І сталося по тому, — мав Авесало́м, син Давидів, уродли́ву сестру́, а ім'я́ їй Тама́ра. І покохав її Амно́н, син Давидів.

2 Und Amnon550 stellete sich5869 krank2470 um Thamars8559, seiner Schwester269, willen. Denn sie war eine Jungfrau1330, und deuchte Amnon550 schwer sein6381, daß er ihr etwas3972 sollte tun6213.

2 І вболівав Амнон так, що він аж захво́рів через свою́ сестру́ Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зроби́ти.

3 Amnon550 aber hatte einen Freund7453, der hieß8034 Jonadab3122, ein Sohn1121 Simeas8093, Davids1732 Bruders251; und derselbe Jonadab3122 war ein sehr3966 weiser2450 Mann376.

3 А Амно́н мав това́риша, а ім'я́ йому́ Йонада́в, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонада́в був чоловік дуже хитрий.

4 Der sprach559 zu ihm: Warum wirst du so mager1800, du Königssohn4428, von Tage zu Tage? Magst du mir‘s nicht ansagen5046? Da sprach559 Amnon550 zu ihm: Ich habe Thamar8559, meines Bruders251 Absalom53 Schwester269, lieb157 gewonnen.

4 І він сказав йому: „Чого ти, царе́вичу, такий марни́й щора́нку? Чи ж не розповіси́ мені?“ І сказав йому Амнон: „Я кохаю Тамару, сестру́ брата свого Авесало́ма“.

5 Jonadab3082 sprach559 zu ihm: Lege dich7901 auf dein Bett4904 und mache6213 dich krank2470. Wenn dann dein Vater1 kommt935, dich zu besehen, so sprich zu ihm: Lieber, laß7200 meine Schwester269 Thamar8559 kommen935, daß sie559 mich ätze und mache vor5869 mir ein Essen3899, daß ich7200 zusehe und von ihrer Hand3027 esse1262.

5 І сказав йому Йонадав: „Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли при́йде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай при́йде сестра моя Тама́ра, і нехай підкріпи́ть мене хлібом, і нехай зробить на моїх оча́х ту ї́жу, щоб я бачив та їв із руки́ її“.

6 Also legte sich7901 Amnon550 und machte sich7200 krank2470. Da nun der König4428 kam935, ihn zu besehen, sprach559 Amnon550 zum Könige4428: Lieber, laß meine Schwester269 Thamar8559 kommen935, daß sie vor5869 mir ein Gemüse oder zwei8147 mache3823, und ich von ihrer Hand3027 esse1262.

6 І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: „Нехай при́йде сестра моя Тамара, і нехай спече́ на моїх оча́х два млинці́, і я попої́м з її руки“.

7 Da sandte David1732 nach Thamar8559 ins Haus1004 und ließ7971 ihr sagen559: Gehe3212 hin in das Haus1004 deines Bruders251 Amnon550 und mache6213 ihm eine Speise1279.

7 І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: „Іди до дому твого брата Амнона, і пригото́в йому ї́жу“.

8 Thamar8559 ging hin3212 ins Haus1004 ihres Bruders251 Amnon550; er aber lag7901 zu Bette. Und sie nahm3947 einen Teig1217 und knetete3888 und sott es3823 vor seinen Augen5869 und kochte1310 ihm ein Gemüse.

8 І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла́ вона тіста, і замісила, і пригото́вила на оча́х його, та й спекла млинці.

9 Und376 sie nahm3947 das Gericht und schüttete3332 es vor ihm aus3318; aber er376 weigerte sich3985 zu essen398. Und Amnon550 sprach559: Laßt jedermann von3318 mir6440 hinausgehen! Und es ging jedermann von ihm hinaus.

9 І взяла́ вона сковорі́дку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: „Випровадь від мене всіх людей“. І повихо́дили від нього всі люди.

10 Da sprach559 Amnon550 zu Thamar8559: Bringe935 das Essen1279 in die Kammer2315, daß ich von deiner Hand3027 esse1262. Da nahm3947 Thamar8559 das Gemüse, das sie gemacht hatte6213, und brachte935 es zu Amnon550, ihrem Bruder251, in die Kammer2315.

10 І сказав Амнон: „Принеси їжу до кімна́ти, і я з'їм із твоєї руки“. І взяла́ Тамара млинці́, що пригото́вила, та й прине́сла своєму братові Амнонові до кімна́ти.

11 Und da sie2388 es zu ihm brachte935, daß er äße398, ergriff er sie und sprach559 zu ihr7901: Komm her5066, meine Schwester269, schlaf bei mir!

11 І вона прине́сла до нього, щоб їв, а він схопи́в її, та й сказав до неї: „Ходи, ляж зо мною, моя се́стро!“

12 Sie aber sprach559 zu6213 ihm: Nicht, mein Bruder251, schwäche6031 mich nicht, denn so3651 tut man6213 nicht in Israel3478; tu nicht eine solche Torheit5039!

12 А вона йому відказала: „Ні, брате мій, не безче́сть мене, бо не ро́биться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидо́ти

13 Wo will ich mit meiner Schande2781 hin3212? Und du wirst sein wie die Toren5036 in Israel3478. Rede aber mit dem259 Könige4428, der wird1696 mich dir nicht versagen4513.

13 I куди я понесу́ свою га́ньбу? А ти станеш, як один із мерзо́тників в Ізраїлі. Ти переговори́ з царем, — і він не відмовить віддати мене тобі“.

14 Aber er wollte14 ihr8085 nicht gehorchen und überwältigte sie2388 und schwächte6031 sie und schlief7901 bei ihr6963.

14 Та він не хотів слу́хати її голосу. І був він сильніший від неї, — і збезче́стив її, і лежав із нею...

15 Und Amnon550 ward ihr überaus gram, daß der Haß8135 größer1419 war8130, denn vorhin die Liebe160 war8130. Und Amnon550 sprach559 zu ihr: Mache dich3212 auf6965 und hebe dich!

15 І по цьому дуже знена́видів її Амнон великою не́навистю, бо ця не́нависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: „Уставай, — іди собі!“

16 Sie aber sprach559 zu ihm: Das Übel ist größer1419 denn das andere312, das du an mir14 getan6213 hast, daß du mich7971 ausstößest. Aber er gehorchte8085 ihrer Stimme nicht7451,

16 А вона відказав йому: „Через це велике зло, по то́му, що зробив ти зо мною, хочеш ще ви́гнати мене?“ Та він не хотів її слу́хати.

17 sondern rief7121 seinem Knaben5288, der sein Diener8334 war5274, und7971 sprach559: Treib diese von mir hinaus2351 und schleuß die Tür1817 hinter310 ihr zu.

17 І покликав він юнака́ свого, слугу свого, та й сказав: „Ви́женіть оцю від мене геть, і замкни́ за нею двері“.

18 Und sie3847 hatte5274 einen bunten6446 Rock3801 an; denn solche Röcke trugen des Königs4428 Töchter1323, weil sie Jungfrauen1330 waren3318. Und da310 sie sein4598 Diener8334 hinausgetrieben2351 und die Tür1817 hinter ihr zugeschlossen hatte,

18 А на ній була квітча́ста ту́ніка, бо так за́вжди вбира́лися царські́ до́чки, панни́. І його слуга ви́провадив її назо́вні, і замкнув за нею двері.

19 warf Thamar8559 Asche665 auf3947 ihr Haupt7218 und1980 zerriß7167 den bunten6446 Rock3801, den sie anhatte, und legte7760 ihre Hand3027 auf das Haupt7218 und ging3212 daher und schrie2199.

19 А Тама́ра поси́пала по́пелом свою го́лову, а квітча́сту ту́ніку, що була на ній, розде́рла, і поклала руку свою на го́лову свою, і все ходила та голоси́ла...

20 Und53 ihr Bruder251 Absalom53 sprach559 zu ihr: Ist8074 dein Bruder251 Amnon550 bei dir gewesen? Nun, meine Schwester269, schweig stille, es ist dein Bruder251, und nimm7896 die Sache1697 nicht2790 so zu Herzen3820. Also blieb3427 Thamar8559 ledig in Absaloms, ihres Bruders251, Hause1004.

20 І сказав до неї брат її Авесало́м: „Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, се́стро моя, мовчи, — брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого́“... І осіла Тамара, зні́вечена, у домі брата свого Авесало́ма.

21 Und da der König4428 David1732 solches8085 alles1697 hörete, ward2734 er sehr3966 zornig. Aber Absalom redete nicht mit Amnon, weder Böses noch Gutes.

21 А цар Давид почув про це все, — і сильно розгні́вався!

22 Aber Absalom53 ward6031 Amnon550 gram8130, darum1697 daß er seine Schwester269 Thamar8559 geschwächt hatte1696.

22 І не говорив Авесало́м з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесало́м зненавидів Амнона за те, що той збезче́стив сестру́ його Тама́ру.

23 Über zwei Jahre8141 aber hatte Absalom53 Schafscherer1494 zu Baal-Hazor1178, die unter Ephraim669 liegt; und Absalom53 lud7121 alle3117 Kinder1121 des Königs4428.

23 І сталося по двох ро́ках, і мав Авесалом стри́ження ове́ць у Баал-Хацорі, що при Єфремі, — і Авесало́м закли́кав усіх царськи́х синів.

24 Und53 kam zum Könige4428 und sprach559: Siehe, dein Knecht5650 hat Schafscherer1494; der König4428 wolle samt seinen Knechten5650 mit seinem Knechte5650 gehen935.

24 І прийшов Авесало́м до царя́ та й сказав: „Ось у раба твого стри́ження, — нехай пі́де цар та раби́ його з твоїм рабом“.

25 Der König4428 aber sprach559 zu Absalom53: Nicht, mein Sohn1121, laß uns nicht alle gehen3212, daß wir dich nicht beschweren3513. Und da er ihn6555 nötigte, wollte14 er doch nicht gehen3212, sondern segnete1288 ihn.

25 І сказав цар до Авесало́ма: „Ні, сину мій, не пі́демо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу́“. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагослови́в його.

26 Absalom53 sprach559: Soll denn nicht mein Bruder251 Amnon550 mit uns gehen3212? Der König4428 sprach559 zu ihm: Warum soll er mit dir gehen3212?

26 І сказав Авесало́м: „А як ні, нехай пі́де з нами брат мій Амно́н!“ І сказав йому цар: „Чого вій пі́де з тобою?“

27 Da nötigte ihn6555 Absalom53, daß er mit ihm ließ7971 Amnon550 und alle Kinder1121 des Königs4428.

27 Та Авесало́м сильно просив його, і він послав з ним Амно́на та всіх царськи́х синів.

28 Absalom53 aber gebot6680 seinen Knaben5288 und2428 sprach559: Sehet drauf, wenn Amnon550 guter2896 Dinge wird3820 von dem Wein3196, und ich zu euch3372 spreche559: Schlaget5221 Amnon550 und tötet4191 ihn, daß ihr7200 euch nicht fürchtet, denn ich hab‘s euch geheißen; seid getrost2388 und frisch dran!

28 А Авесало́м загада́в юнака́м своїм, говорячи: „Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! — і ви вб'єте його. Не бійтеся, — чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважнії!“

29 Also taten die Knaben5288 Absaloms dem Amnon550, wie ihnen Absalom53 geboten6680 hatte6213. Da stunden alle Kinder1121 des Königs4428 auf6965, und53 ein376 jeglicher saß7392 auf sein Maul und flohen5127.

29 І зробили Авесаломові юнаки́ Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські́ сини повставали, і сіли ве́рхи кожен на мула свого, та й повтіка́ли.

30 Und da sie559 noch auf dem Wege1870 waren935, kam das Gerücht8052 vor David1732, daß Absalom53 hätte alle Kinder1121 des Königs4428 erschlagen5221, daß nicht einer259 von ihnen übrig3498 wäre.

30 І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла́ до Давида така: „Авесалом повбивав усіх царськи́х синів, і не позосталося з них ні одно́го“.

31 Da stund der König4428 auf6965 und5324 zerriß7167 seine Kleider899 und legte sich7901 auf die Erde776; und alle seine Knechte5650, die um ihn her stunden, zerrissen7167 ihre Kleider899.

31 І цар устав, і розде́р ша́ти свої, та й упав на землю, і всі слу́ги його стояли при ньому з розде́ртими ша́тами.

32 Da antwortete6030 Jonadab3122, der Sohn1121 Simeas8093, des Bruders251 Davids1732, und559 sprach559: Mein Herr113 denke nicht, daß6310 alle Knaben5288, die Kinder1121 des Königs4428, tot sind4191, sondern Amnon550 ist allein tot. Denn Absalom53 hat7760 es bei sich behalten von dem Tage3117 an, da er seine Schwester269 Thamar8559 schwächte6031.

32 І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: „Нехай не каже мій пан: Усіх юнакі́в, царськи́х синів, повбивали, бо помер тільки сам Амно́н. Бо на нака́з Авесалома це було ви́рішене від дня, як той збезче́стив сестру́ його Тамару.

33 So nehme nun mein Herr113, der König4428, solches1697 nicht zu4191 Herzen3820, daß559 alle Kinder1121 des Königs4428 tot seien4191, sondern Amnon550 ist7760 allein tot.

33 А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські́ сини повмирали, — бо помер тільки сам Амнон“.

34 Absalom53 aber floh1272. Und310 der Knabe5288 auf5375 der Warte6822 hub seine Augen5869 auf und sah7200, und siehe, ein groß7227 Volk5971 kam1980 auf dem Wege1870 nacheinander an der Seite6654 des Berges2022.

34 І Авесалом утік. А юна́к вартівни́к звів свої очі й побачив, аж ось числе́нний народ іде дорогою, що була́ за ним, від боку гори.

35 Da sprach Jonadab3122 zum Könige4428: Siehe, die Kinder1121 des Königs4428 kommen; wie dein Knecht5650 gesagt559 hat1697, so ist‘s935 ergangen.

35 І сказав Йонадав до царя: „Ось прийшли царські́ сини, — як слово раба твого, так сталося“.

36 Und da er hatte1696 ausgeredet, siehe, da kamen935 die Kinder1121 des Königs4428 und huben ihre Stimme6963 auf3615 und weineten. Der König4428 und alle seine Knechte5650 weineten auch fast sehr3966.

36 І сталося, як скінчи́в він говорити, аж ось поприхо́дили царські сини, і підне́сли свій голос та й плакали. А також цар та всі слу́ги його плакали ве́льми ре́вним плаче́м...

37 Absalom53 aber floh1272 und zog3212 zu Thalmai8526, dem Sohn1121 Ammihuds5991, dem Könige4428 zu Gesur. Er aber trug56 Leid über seinen Sohn1121 alle Tage3117.

37 А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жало́бі за сином своїм усі ті дні.

38 Da aber Absalom53 floh1272 und gen Gesur zog3212, war er daselbst drei7969 Jahre8141.

38 А Авесалом утік, і пішов до Ґешу́ру, і пробув там три ро́ки.

39 Und der König4428 David1732 hörete auf3615, auszuziehen wider Absalom53; denn er hatte sich getröstet5162 über Amnon550, daß er tot war3318.

39 І перестав цар Давид гні́ватися на Авесало́ма, бо він був зча́сом поті́шений за Амнона, що помер.